Танець – невід’ємна частина будь-якої культури. Він є джерелом натхнення для художників, дизайнерів, скульпторів і режисерів театру і кіно. Деякі хореографи вважають, що за рухами тіла ховаються справжні рухи душі. Відомо, що рухи для багатьох витончених аристократичних танців хореографи запозичили в народних танцях. А перші вчителі танців з’явилися тільки у 15-му столітті. Найбільш чуттєвий танець сучасності, без сумніву, – танго. Цей танець виник в 1890-му році в Аргентині, але він швидко став дуже популярним в Європі.
Міжнародний день танцю відзначається 29 квітня з 1982 року за рішенням ЮНЕСКО в день народження французького балетмейстера Жана-Жоржа Новерра, реформатора та теоретика хореографічного мистецтва, який увійшов в історію як «батько сучасного балету».
Жан-Жорж НОВЕРР (29.4.1727-19.10.1810) – французький балетмейстер, учень балетмейстера Л. Дюпре. Виступав як танцівник і очолював балетну трупу в театрі «Друрі-Лейн» у Лондоні.
НОВЕРР розробив принципи героїчного балету та балету-трагедії. У 1759 вийшла його знаменита праця “Листи про танець і балети”, де НОВЕРР обгрунтував принципи балету-п’єси, який втілюється засобами дієвих пантоміми і танцю в співдружності композитора, хореографа і художника.
Тому, за задумом засновників, головна ідея даного свята – об’єднання всіх напрямків танцю, як єдиної форми мистецтва, а сам День танцю – це привід для її вшанування, а ще – її здатності долати всі політичні, культурні та етнічні кордони, можливості об’єднувати людей у ім’я дружби і миру, дозволяючи їм говорити на одній мові – мові танцю.
У цей день весь танцюючий світ відзначає своє професійне свято – театри опери та балету, сучасні танцювальні трупи, ансамблі сучасного бального та народного танцю і інші, як професійні, так і самодіяльні артисти.
Форми святкування різноманітні – від традиційних концертів та виступів до танцювальних флешмобів і незвичайних вистав.
