Міжнародний день праці відзначають в 143 країнах і територіях світу.
У деяких країнах Першотравень відзначається в інший час – до них відносяться, наприклад, США і Японія, а більш ніж у 80 країнах (включаючи Індію) День праці взагалі не відзначається.
Це святкування є знаком пам’яті про робітничі протести в Чикаго, які почалися 1 травня 1886 року. Того дня сотні тисяч робітників найбільших промислових центрів США вийшли на демонстрації. Рух очолювали представники лівих партій – комуністи, анархісти, а також профспілки. Основною вимогою протестувальників було встановлення 8-годинного робочого дня та законодавчого закріплення і дотримання інших соціальних норм. Протести тривали і у наступні дні. 4 травня відбулася демонстрація на площі Хеймаркет як протест проти поліцейської розправи над мітингарями 3 травня, коли загинули 6 робітників і багатьох поранили. Демонстрація була мирною і вже добігала свого завершення, коли невідомі кинули бомбу в лави поліцейських. Загинуло 7, постраждали ще до 50 поліцейських. Поліція почала стріляти. Загинули 4 страйкарів, вісьмох робітничих лідерів заарештовано.
У липні 1889 року Паризький конгрес II Інтернаціоналу, на згадку про виступ робочих Чикаго, ухвалив рішення щорічно 1 травня відзначати День солідарності робітників усього світу. Вперше день міжнародної солідарності трудящих був відзначений у 1890 році масовими мітингами, демонстраціями та страйками в Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччини, Данії, Іспанії, Італії, США, Норвегії, Франції, Швеції та деяких інших країнах.
З середини 1890-х років на травневих демонстраціях почали проголошуватися вимоги покращення життєвих умов, заклики до міжнародної солідарності й боротьби проти мілітаризму та війни. Кінець ХІХ – початок ХХ століття позначився потужним робітничим рухом, що в свою чергу призвело до легалізації партій лівого спрямування (у деяких країнах, зокрема в Росії, вони прийшли до влади), а також профспілок, які стали посередником між владою, роботодавцями і працівниками. Довгий час Першотравень був символом революції, непримиренної класової боротьби. У ХХ столітті, особливо в другій його половині, соціальний ландшафт, передусім на Європейському і Північноамериканському континентах, суттєво змінився – на зміну велетенським заводам-фабрикам прийшли офісні центри, пролетарі у звичному розумінні слова перетворилися на доволі забезпечених громадян, тому свято дещо змінило акцент, трансформувавшись у свято весни і праці. Воно й сьогодні відзначається у багатьох країнах світу і називається по-різному: День весни, Свято весни і праці, День праці, Свято трудящих, День солідарності трудящих тощо. Демонстрації цього дня теж проходять, але здебільшого мирні. Їхня мета – нагадати урядам країн про проблему безробіття та поліпшення соціальних стандартів.
У СРСР Першотравень довгі роки був основним державним святом. Тодішня влада влаштовувала багатотисячні демонстрації, прославляючи ідеї соціалізму та комунізму, що проходили під гаслом “Мир! Труд! Май!”. В радянських умовах першотравневі демонстрації набули офіціозно-політичного характеру — на відміну від західних країн, де вони перетворилися в карнавальні дійства.
1 травня 1990 року керівництво Радянського Союзу і КПРС востаннє піднялося на трибуну Мавзолею для проведення останньої офіційної першотравневої демонстрації. У 2017 році Верховна Рада України внесла зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких «День міжнародної солідарності трудящих» було перейменовано на «День праці».
З часом політична складова цього дня трансформувалася просто в яскраве свято весни і праці.
Надзвичайно цікавою є історія Першого травня у Києві. Це було перше світське свято, засноване ще Києво-Могилянською колегією в ХVІІ столітті як своєрідний день студентів. Вже з наступного, ХVІІІ століття на основі цих студентських гулянь («рекреацій») розпочалися загальноміські масові гуляння. Прикметно, що з кожним роком гуляння ставали все більш розгнузданими і нагадували стародавні містерії. Денна половина свята проходила зазвичай ще в межах пристойності, але те, що робилося з настанням ночі справді походило на «Вальпургієву ніч».
Сьогодні думки українців щодо Першотравня розділилися. Одні вважають його пережитком радянського минулого, а інші радять сприймати як свято весни і праці.
