18 грудня виповнюється 130 років від дня народження Миколи Гуровича Куліша – одного з найяскравіших драматургів в історії національної драми й театру, видатного українського драматурга світового масштабу.
Микола Куліш став драматургом в Одесі. 1914 року він вступає на інформатико-філологічний факультет Новоросійського (Одеського) університету. А в серпні почалася перша світова війна, і Микола Куліш був мобілізований на фронт. У 1919 році Микола Куліш сформував у Херсоні Дніпровський селянський полк, з яким воював проти Денікіна на боці Червоної армії. Завершивши у 1921 році службу військовим керівником Херсонського та Дніпровського повітових військкоматів, Микола Куліш перейшов на цивільну службу: завідував Дніпропетровським відділом народної освіти, редагував газету.
У 1922 році переїхав до Одеси, де працював інспектором шкіл. В Одесі Микола Куліш став членом письменницької спілки «Гарт», захопився ідеями літературного угрупування М. Хвильового «Урбіно», закінчив п’єсу «97», яка зробила його знаменитим драматургом.
З 1925 року письменник жив у Харкові, тут він співпрацював з режисером театру «Березіль» Лесем Курбасом, якого він вважав видатним режисером і мислителем. Через те, що Лесь Курбас дуже шанував Миколу Куліша, його п’єси ставилися у театрі «Березіль» найчастіше. Його творчість відкрила нові напрямки в розвитку світового драматичного мистецтва.
У 1934 році на першому Всесоюзному з’їзді радянських письменників Миколу Куліша було звинувачено у буржуазному націоналізмі, а в 1935 році – заарештовано. Миколу Гуровича Куліша було розстріляно в кінці жовтня 1937 року в урочищі Сандомах біля Медвежегорська (Карелія).
