Вітаємо переможців Всеукраїнського літературного конкурсу
«Ми за тверезе життя!»
Наші переможці:
1 місце – Лузанов Роман, учень ДНЗ «Регіональний центр професійної освіти інноваційних технологій будівництва та промисловості» за твір «Пекло»,
2 місце – Лузанов Руслан, учень ДНЗ «Регіональний центр професійної освіти інноваційних технологій будівництва та промисловості» за твір «Душа болить за молодь України»,
2 місце – Грищенко Віонесса, учениця Краснокутського професійного аграрного ліцею за твір «Лист відчаю звичайної української дівчини до Козака, що рекламує горілку «Козацька рада»,
3 місце – Озеряна Дарина, учениця Регіонального центру професійної освіти ресторанного, будівельного та автотранспортного сервісу Харківської області, за твір «Не підкоряйся звіру»
Представляємо до вашої уваги деякі роботи наших переможців.
ПЕКЛО
Кіоск цілодобовий біля школи..
Комусь в кишеню стільки грошей утекло!
Колись тут вперше слабоалкогольний
Напій я спробував. У горлі запекло.
Це – пекло! Лихо власними руками,
На інших дивлячись, не нароби собі –
Хизуючись, самі за бульбашками
Страхи приховують, самотність, відчай, біль.
А енергетиків майже миттєва дія?
Короткочасний сил прилив. Залежність – вічна.
Не пишуть, яку шкоду заподіять
Можуть тобі ефекти всі побічні.
Втомився – пляшечка. І банка – для натхнення.
Без «допінгу» вже чорно – білі дні.
О, пастка слабоалкогольна сьогодення…
Будь сильним, щоб сказать рішуче «Ні»!
Душа болить за молодь України.
Душа болить за молодь України.
Не треба тільки про менталітет!
Про ЗЛО всю правду знати всі повинні.
Майбутнє виборемо – вирвемо з тенет!
Мабуть, усі десь починали так:
Ковточок при застуді – щоб зігрітись.
До кави – кілька крапельок – коньяк.
Повторюючи: «Я же не п’яниця».
Для апетиту кращого ковток..
Самі вже ноги повертають до крамниці.
І свято вже не свято без пляшок.
Повторюючи: «Я же не п’яниця».
Навіщо влітку батареї? – Можна здать.
А мати плаче – молить: «Схаменися!»
Їй – вкотре – обіцяння зав’язать.
Повторюючи: «Я же не п’яниця».
Ковточок за ковточком.. – Океан,
В якому мріям всім судилось потопитись.
«Вживай помірно – це корисно так!» – Обман!
Не починай, не стати щоб п’яницей!
Лист відчаю звичайної української дівчини до Козака, що рекламує горілку «Козацька рада».
Добрий день, Козаче!
Мене звати Віонесса. Мені сімнадцять років. Цього листа змусило Вам написати моє гірке життя, яке зруйнувала горілка.
Яскрава реклама, закличні слова, мужній образ… Все це Ви обрали, щоб заробити грошей на людському горі та сльозах, виною яких стала оковита.
З дванадцяти років я бачила, як руйнується моя сім’я: мати почала пити горілку, через деякий час помер мій батько, а мати ще більше припала до чарки.
А в цей час ти, Козаче, « вигейкуючи » на коні, з телеекранів закликав: « Воля твоя – доля твоя! І сила твоя – у крові твоїй!»
Через рік мати намагалася покинути це «згибле діло» та її сил вистачало на декілька днів.
Це триває вже п’ять років. Мати стала пити ще сильніше, покинути навіть і не намагається. Стала байдужою до своїх дітей, а нас у неї восьмеро: троє хлопців і п’ятеро дівчат.
«Згадай, ким ти був! Ти – син Вкраїни!», – з гордістю ти продовжуєш закликати з екрану телевізора. А в цей час моїх молодших сестер та братів відправили до інтернатного закладу, а мене з братом влаштували до патронатної сім’ї, що дасть нам змогу продовжити навчання в ліцеї.
Козаче! А чи є у тебе діти?! І чи бажав би ти їм нашої долі? Думаю, що ні, бо ти не був у моїй ситуації і тому не зрозумієш моїх почуттів, емоцій і мого пекельного життя. Невже мужній і вольовий образ дає можливість заробляти тільки рекламою спиртних напоїв, а не пропагандою козацьких розваг, першостей змагань, які стверджують здоровий спосіб життя?
Козаче! Я – проти алкоголю, наркотиків, тютюнопаління, оскільки історія моєї родини доводить , що зловживання ними руйнує людські долі. Життя нам дається один раз, щоб ним насолоджуватися і дотримуватися заповідей Божих.
Схаменіться, Козаче! Прислухайтеся до крику моєї душі! Не руйнуйте дитячі долі,не змушуйте дорослих робити помилки і злочини проти власного життя.
Втираючи сльози, я завершую цього листа. Мій гіркий досвід дає зрозуміти , що не кожна красива картинка на телебаченні створена для добра людини.
Сподіваюся бути почутою тобою, Козаче!
З повагою, Віонесса.
