Саласпілс – мабуть, найстрашніший з фашистських концтаборів. За три роки його існування тут убили і замучили до смерті тисячі дітей. Це був не просто табір смерті – це був банк крові. Її викачували з маленьких в’язнів, поповнюючи запаси німецьких шпиталів. Виснажені і заморені голодом малюки, деяким з яких не було ще й п’яти років, цинічно розглядалися як живі контейнери, повні крові, або як об’єкти медичних експериментів.Спочатку табір будували для євреїв, почали його будувати в Латвії в жовтні 1941-го. Поруч розташовувалося селище Саласпілс – звідси і однойменна назва, яку отримав табір в народі, хоча офіційно він називався Кайзервальд. Будували його євреї, в тому числі з Ризького гетто. Як пізніше показав на суді генерал СС Йекельн, щотижня в концтабір прибувало по два-три ешелони з євреями. У кожному – приблизно тисяча осіб. «Ми розстріляли, ймовірно, близько 87 тисяч євреїв, які прибули в табір Саласпілс з інших країн», – уточнив він. З кінця весни 1942-го в Саласпілській табір стали доставляти латиських антифашистів і полонених радянських бійців, а потім і циган. Іноді сюди спеціально привозили з інших концтаборів радянських полонених на розстріл.«Табір трудового виховання» (так офіційно в документах іменувався Саласпілс) насправді був банком крові та місцем проведення бузувірських медичних експериментів. У цьому так званому «трудовому» таборі тримали і дво-, і трирічних дітей, і навіть немовлят. Замість імені кожна дитина мала номер, вибитий на жетоні.Хоча офіційно Латвія не визнає факту такого масового вбивства дітей в таборі Саласпілс, збереглося чимало спогадів очевидців та інших доказів цим загальновідомим злочинам. В основному сюди привозили дітей з Білорусії та північно-західних областей Росії – Псковської, Калінінської, Ленінградської.Більш ніж за три роки існування концентраційного табору було викачано в цілому три з половиною тисячі літрів дитячої крові. У більшості випадків її брали до тих пір, поки дитина не вмирала. Кров ця була потрібна офіцерам СС, які поправляли своє здоров’я в госпіталях.Момент, коли в бараці з’являвся німець в білому халаті і викладав на столі свої медичні інструменти, був для кожного маленького бранця найстрашнішим. Лікарі-нелюди наказували дітям лягти і витягнути руки. Більшість дітей покірно слухалися, а тих, хто відмовлявся, міцно прив’язували до столу і викачували кров насильно. Знесилених дітей, які виглядали вже вмираючими, несли з барака – як правило, щоб спалити в табірної печі або вбити і кинути в загальну канаву. Решту залишали, щоб потім проводити забір крові знову і знову.Крім того, відомо, що в Саласпілс на дітях випробовували всілякі отрути, додаючи малюкам в їжу миш’як, роблячи їм смертельні ін’єкції або відправляючи в’язнів в газові камери. Деяким піддослідним фашистські лікарі ампутували кінцівки.Згідно зі статистикою, з 12 тисяч радянських дітей, які використовувалися в таборі Саласпілс в якості донорів, загинуло більше половини, однак фашисти усіма силами намагалися приховати сліди масових вбивств.Відомо (знову ж зі свідчень фашистів на суді), що під керівництвом співробітника гестапо Блобеля було знищено безліч масових поховань полонених – в тому числі в’язнів Саласпілса. Замітаючи сліди, фашисти розкопували могили і спалювали тіла. Для таких розкопок використовували працю євреїв, яких після закінчення робіт також вбивали і спалювали.Восени 1944-го під час наступу радянських військ концтабір Саласпілс (знову ж таки, щоб замести сліди) фашисти знищили, а його персонал (німців і латиських поліцейських) спішно евакуювали.На згадку про загиблих дітей-донорів і інших убитих в Саласпілс після війни був встановлений меморіал. Здається, що в цих місцях і нині витають душі маленьких виснажених в’язнів, які віддали свою кров фашистським бузувірам.
