ВАЛЕНТИНА СТЕПАНІВНА ГРИЗОДУБОВА – радянська льотчиця, полковник, перша жінка, яка отримала звання Героя Радянського Союзу. Народилася вона 27 квітня 1909 року в родині авіаконструктора і винахідника Степана Васильовича Гризодубова, який згодом став першим авіатором міста Харкова.
Дитинство майбутньої льотчиці пройшло в Харкові, у напівпідвальному приміщенні на одній з центральних вулиць, Мироносицькій. Тепер у цьому будинку знаходиться музей сім’ї Гризодубових.
Валентина захоплювалась планерним спортом і уже в чотирнадцять здійснила свій перший політ. Перші кроки в авіації вона робила на аеродромі під Харковом у селищі Коротич. Тепер аеродром носить її ім’я.
У 1929 році закінчила Пензенський аероклуб, працювала льотчиком-інструктором в Тульській авіаційній школі. У 1934—1935 роках — льотчик агітаційної ескадрильї імені М. Горького на Центральному аеродромі. У Червоній армії з 1936 року.
У 1937 році на літаках УТ-1, УТ-2 і АИР-12 встановила п’ять світових авіаційних рекордів висоти, швидкості та дальності польоту. 24-25 вересня 1938 року як командир екіпажу на літаку АНТ-37 «Родина» разом з льотчицями Поліною Осипенко (другий пілот) і Расковою (штурман) здійснила безпосадочний переліт з Москви на Далекий Схід, встановивши світовий жіночий рекорд дальності польоту (за 26 годин 29 хвилин подолана відстань у 6450 кілометрів). За виконання цього перельоту Валентині Гризодубовій, Поліні Осипенко і Марині Расковій було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, першим серед жінок.
На фронті Валентина – з перших днів війни, доправляла десантів у глибокий тил противника. 1942 року Валентині доручають сформувати авіаційний полк. Це унікальний випадок в історії, коли чоловічим авіаполком командувала жінка. Вона була жорсткою, але справедливою. Вночі вони бомбардували ворогів, а вдень на передову доставляли боєприпаси, медикаменти та їжу і забирали поранених та дітей. За час війни її полк вивіз понад 4000 дітей.
Полк Валентини Гризодубової брав участь в обороні Сталінграда, в битві на Курській дузі, звільненні Білорусії і битві за Берлін. Вона сама здійснила понад 200 бойових вильотів.
Майже тисяча годин у небі! Її поважав увесь Радянський Союз. Вона стала кумиром епохи! Їй писали з усіх куточків держави. І не лише надсилали слова привітання чи подяки, багато, хто просив про допомогу. Вона не відмовляла нікому.
Використовуючи свою популярність і знайомства у вищих колах, неодноразово клопотала на захист людей, які постраждали від репресій. Зокрема, разом з відомим льотчиком М. М. Громовим, вона заступилася за C. П. Корольова, майбутнього творця радянської космічної програми; багато в чому завдяки їхнім зусиллям його перевели з табору на Колимі в ЦКБ-29.
З 1946 року — полковник запасу. Працювала в Міністерстві цивільної авіації начальником управління міжнародних ліній СРСР, керівником Науково-дослідного льотно-випробувального центру, заступником начальника Московського науково-дослідного інституту приладобудування з льотної частини.
Валентина Гризодубова – Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної праці, нагороджена орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, Почесний громадянин Пензи.
Валентина Гризодубова похована в Москві на Новодівичому кладовищі 28 квітня 1993 року.
